Під час  проведення тижня майстерності з 9 жовтня по 13 жовтня       « Чемним треба бути всюди» вихователь провела екскурсію в таємничу країну ввічливості « Скажи людині: « Доброго дня» за оповіданням видатного педагога  - мислителя В.О.Сухомлинського. 

                    У країні ввічливості. «Скажи людині: "Доброго дня" за                                             В. О.Сухомлинським

Мета: вивчити та засвоїти слова ввічливості; формувати вміння побудови зв'язних висловлювань на матеріалі малюнків та власного життєвого досвіду. Удосконалювати і розвивати орфоепічні вміння; пам’ять, увагу, спостережливість. Виховувати взаємоповагу, взаємодопомогу, ввічливе ставлення до однокласників та старших.

  Організаційний момент.

картинка: дитина, яка сміється. Підпис: людина без усмішки - це струни без скрипки, це море без чайки, це дім без господарки.

- Діти, розгляньте картинку. Людина без усмішки - це струни без скрипки, це море без чайки, це дім без господині. Усміхніться до себе та однокласників, щоб сьогоднішній день у вас пройшов радісно і успішно. А хороший початок сьогоднішньому дню це посмішка, як на картинці.

- Послухайте казку-загадку i намагайтеся вiдгадати як називались сини феї Ввiчливостi.

У феї Ввiчливостi було троє синiв. Перший син прокидався разом зi сходом сонця, будив пташок, i тi своїм спiвом сповiщали, що настав ранок. Люди вставали, снiдали i готувалися до трудового дня. А як сонце висушувало росу, на змiну першому братовi до дiла брався середущий брат. Вiн працював для ввiчливих людей весь день, аж доки сонце не ховалось за обрiй. Тодi естафету пiдхоплював старший син. Вiн зустрiчав перехожих на вечiрнiх вулицях, дарував приязнi слова i усмiшки. Матуся гордилася своїми синами, тому що вони дарували радiсть людям, без них не обходилась жодна чемна людина.

- Хто iз вас, дiти, здогадався, як звали синiв? (Добрий ранок. Добрий день. Добрий вечiр.)

Доволi часто зовнi красива, акуратно одягнена людина поводиться грубо, непристойно. Така людина нiкому не подобається. Навiть її зовнiшнiй вигляд не може змiнити думку оточуючих про неї. Всiм нам хочеться спiлкуватися, бути поруч iз людьми добрими, чуйними, ввiчливими. Уже по тому, як людина заходить до кiмнати, вiтається, яким тоном промовляє слова вiтання, прощання, вдячностi, можна робити висновок про її культуру i вихованiстъ. Існує багато правил культурної поведiнки та безлiч ввiчливих слiв.

Сьогоднi ми зупинимося на словах вiтання i прощання. Ви будете вчитися, як правильно звертатися до людей, висловлювати їм слова вдячностi.

  Сприймання та усвідомлення нових знань

Гра «Завершiть думку».

– Коли вчитель заходить в клас, ви кажете...

– За зроблену вами послугу щиро промовляєте...

– Прощаючись, ви говорите...

– Щоб вам iз задоволенням допомогла людина, потрiбно не забувати про чарiвне слово...

  Закріплення та осмислення знань.

Сьогодні ми познайомимося з оповіданням, яке написав Василь Сухомлинський.

Василь Олександрович Сухомлинський дуже любив дітей, тому і став педагогом. Це справді людина з полум’яним серцем, видатний педагог сучасності. 35 років свого життя він віддав школі.

Для дітей він написав понад 1500 художніх мініатюр - казок, оповідань, легенд, притч, новел.

Василь Олександрович Сухомлинський завжди вчив своїх учнів доброті, чуйності, ввічливості. Він і зараз через свої твори вчить і дітей і дорослих цим людським цінностям.

Передбачення за назвою тексту.

Оповідання, яке написав Василь Сухомлинський називається "Скажи людині: "Доброго дня". Подумайте і скажіть про кого хоче розповісти нам Василь Сухомлинський? Відповіді дітей.

Слухання оповідання.

Скажи людині: "Доброго дня!"

Лісовою стежинкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок дзюркотить у лісовій гущавині.

Аж тут син побачив, що назустріч їм іде бабуся.

- Тату, куди бабуся йде? - питає син.

- Зустрічати або проводжати, - каже батько й усміхається. - Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: "Доброго дня, бабусю!"

- Навіщо ж казати ці слова? - дивується син. - Ми ж її не знаємо.

-А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо.

Ось і бабуся.

- Доброго дня, бабусю! - каже син.

- Доброго дня, - каже батько.

- Доброго вам здоров'я, - відповідає бабуся І усміхається.

І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки - раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика стало легко.

- Чому це воно так? - питається син.

- Бо ми побажали людині доброго дня.

Бесіда за оповіданням.

- Про кого розровідалося в оповіданні? (Батька, хлопчика, бабусю)

- Хто йшов назустріч? (Бабуся)

- Що сказав батько бабусі? (Доброго дня)

- Що сказав хлопчик бабусі? (Доброго дня)

- Що відповіла бабуся? (Доброго вам здоров'я).

- Чи змінилося все навколо? Як?

- Чи портібно говорити "Доброго дня"?

- Для чого це потрібно?

- Чи ви говорите своїм рідним ці слова? однокласникам?

У нашого народу стало звичаєм вітати одне одного цим добрим, теплим побажанням. А ще кажуть Доброго здоров`я, Здоров були, Мої шанування вам. А ще ввічливі слова називаються чарівними. Люди, які їх постійно вживають, називаються ввічливими, чемними. Чемна людина всім приємна, бо вона приносить втіху та гарний настрій.

  Узагальнення і систематизація знань.

Практична робота. Робота в парі.

Слова вітання обведемо червоним олівцем, а слова прощання - синім.

Підсумок .

- Чого ми навчилися сьогодні на уроці?

- З яким виразом обличчя потрібно вітатися?

- Чи можна старшим казати «Привіт!», «Бувай!»?

- Чи можна вітатись сидячи?

- Які слова вітання знаєте?

- Які слова прощання знаєте?

- Хто вітається першим старший чи молодший?