Вечорниці.

С О Н Ц EС Я Й Н А    

             К А Л И ТА   

                                                                                                                                  Мета заходу:  зацікавити вихованців українськими культурними традиціями

                         святкування  народних свят;

                         виховувати інтерес та любов до історичного минулого;

               розширяти знання про красу й багатство української

               пісні, розвивати творчі здібності, уяву, фантазію;

                пробуджувати почуття національної гідності.

                                                                                                                                         Вихователь: Україна… Український народ… Скільки мудрості, повчальності, моральної краси  в його піснях, загадках, скоромовках, казках.  Дуже багато цікавого в його обрядах, святкуваннях різноманітніших свят, яких у нашого народу чимало. Одне з них – День Андрія Первозваного.  На календарі - 13 грудня за новим або 30 листопада за старим стилем .   Українське село… Уже звечоріло. Давно завершені польові роботи. Люди займаються лише домашнім господарством. Зараз 40 – денний Пилипівський піст.  Але веселі андріївські та катеринівські вечорниці  не змогла заборонити навіть церква.

_ Ох, дівчата, дівчата ;    увесь час потрібно щось знати, наперед. А про калиту ви чули щось. Калита – це великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата всі разом, скільки б їх не було – хоч, десять. Місять всі по черзі, починаючи від старшої дівчинки і кінчаючи меншою. Тісто солодке, з медом. Посередині коржа – дірка.

День святого Андрія  Первозваного  припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозваний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та на околицях нашої столиці – Києва. І так – 13 грудня. Що ж за події в цей вечір? Давайте заглянемо в одну світлицю. Це хата дуже поважної жінки Надії Максимівни. Отже, вечорниці.

-         Є в нашого народу чудові традиції:

Колядки, щедрівки і вечорниці.

Де хлопці й дівчата збираються,

Знайомляться тут і залицяються.

Завітайте до нас на вечорниці,

На вареники і паляниці.

Добрий вечір, дівчатонька! Заходьте, заходьте, сьогодні ж Андрія. Давайте будемо сьогодні веселитись, ворожити, свою доленьку вгадувати.

Вчитель: Ну , що ж дівчата, час калиту місити. Додаємо до тіста яєць, меду, маку, аби наша калита смачною була. А ти, Настенько, окропи перед калитою дорогу. Ось і піч вогнем надихалась і напалилась. Час до печі її саджати.

    Діти: Гори , вогонь, ясно, спечи калиту красну! Щоб ми її кусали й горя не      знали.

  Водице – студенице, окропи калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були веселі.

-         Гарною буде наша калита. Круглою, наче сонечко, наче віночок. Поки вона спечеться, давайте ворожити.

-         А давайте  поворожимо на воді. ( На нитку прив’язують перстень, розкручують його по черзі і кидають  у склянку. Рахують, скільки разів він удариться об склянку, вгадують ім’я хлопця , що складається із стількох букв).

-         Дівчині зав’язують очі, вона скидає свій чобіток , її розкручують, і вона кидає його поверх голови. У яку сторону він полетить, у ту сторону вона вийде заміж.

-         Дівчата кидають хустки в миску, потім підкидають їх. Чия хустка випаде першою, та дівчина вийде заміж найшвидше.

-         Ми носили в роті воду, місили тісто, а тоді напекли пампушки Кожна дівчина знає свою пампушку. Чию пампушку пес вхопить першою, то та дівчина і заміж першою вийде. Спробуймо і ми так.

Давайте я розповім , як моя мама ворожила. Коли вже звечоріло і прийшов час гадати, вона подалася до крайньої хати тітки Олени. Стоїть і слухає, що ж вона буде казати. Тільки раптом чує: « Гей, Михайло, ти куди пішов? А ну сядь каменем та посидь на лаві». Та вона, дівчата, через тітку Олену і просиділа цілий рік в дівках.  А вийшла заміж аж на другий рік.

-         Тітонько, а дайте коноплі – ми будемо на них ворожити « Сонце – до заходу, а коноплі – до сходу. Сонце – до заходу, а коноплі – до сходу. Сонце – до заходу, а коноплі – до сходу». Давайте,дівчата позбираємо насіннячко, у кого яке число буде.

-         Дівчата, а в мене парне число! І в мене пара буде!

Вихователь: А я так ворожила. Готувала чисті папірці, писала на них імена хлопців, закручувала ці папірці і клала їх всі під подушку на ніч. А вранці тільки прокинулася і руку під подушку. Який папірець витягнула, з яким іменем, то й буде така доля Три рази ворожила так і постійно витягала щасливий папірець з іменем Саша. Справдилося.

Учень: А моя бабуся робила ще так: брала чобіт; від стола до порога переставляла його носком, то п’яткою, промовляючи: « Вдівець – молодець» Хто випаде, за того й заміж вийде.  Треба спробувати.

-          Тітко! Давайте мені копистку!

Туку – туку кописткою,

Де я буду невісткою?

Загавкай, собако, мені,

В якій саме стороні!

Дівчата: Хлопці, а давайте позмагаємося – хто краще відгадує загадки. Ви – наші, а ми – ваші. Згода!   ( загадують загадки).

А тепер відгадайте ще одну загадку: « Бокатий, товстенький, чимось напхався смачненьким, у окропі скупався, у дірку впав – і пропав».

Здаєтесь?  ( вареники). Ні !

Це ж, звичайно пироги. Але коли мова зайшла про вареники , давайте нашої заспіваємо. Допоможіть нам , дівчата. (пісня « А мій милий вареничків хоче»).

Вихователь: Молодці, гарно пісню заспівали. Просимо щиро скуштувати наші пироги із сиром, картоплею, капустою.  ( проведення народних ігор)

Вихователь:  У небо,  калита, у небо

                  А ти , сонечко, піднімись,

                  І на нас подивись.

                  Ми калиту чіпляємо,

                  На місяць поглядаємо.

                  Свою долю – радість закликаємо.

Учень:  Я буду паном Калитинським.

Учень: А я буду писарем.

             Їду, їду калиту кусати!

             А я впишу!

             А я вкушу!

Вихователь : Так, калита на славу вдалася. Хай вона надає нам сили на життя

                 І святкування. Про все славно дбайте, калиту прославляйте!

      Учні:  Ой, мабуть, давайте, люди,

            За гостину дякувати будемо.

             І за те, що гарно приймали,

             І за те, що смачно частували.